«Мені нічого не хочеться».
«Я постійно втомлений».
«Немає сил навіть на прості речі».
«Хочу, щоб мене просто ніхто не чіпав».
Дуже часто близькі називають це лінню.
Особливо якщо людина молода, фізично здорова і, на перший погляд, у неї немає жодних причин лежати пів дня в ліжку.
«Візьми себе в руки».
«Знайди нормальну роботу».
«Почни займатися спортом».
«У твоєму віці я взагалі не знав, що таке втома».
А людина начебто все це чує. Можливо, навіть сама собі говорить те саме.
Але сил більше не стає.
І ось тут я б не поспішала робити висновок, що перед нами просто лінива людина.
Тому що апатія, постійна втома і відсутність сил можуть мати дуже різні причини.
Іноді серед них є ті, про які родина навіть не здогадується.
Коли «нічого не хочу» — це не про характер
У психології та психіатрії ми взагалі дуже обережно ставимося до слова «лінь».
Бо за ним може ховатися багато різних станів.
Депресія.
Тривале емоційне виснаження.
Хронічний стрес.
Порушення сну.
Тривожний розлад.
Наслідки психотравми.
Соматичні захворювання.
Дефіцитні стани.
Побічна дія препаратів.
Алкоголь або інші психоактивні речовини.
А іноді — вже сформована залежність.
Тому питання «як змусити його щось робити?» не завжди правильне.
Спочатку варто зрозуміти, чому людина перестала мати на це сили.
«Він же нічого не робить. Від чого він втомився?»
Це ще одна фраза, яку часто говорять родичі.
І вона зрозуміла.
Людина не працює або працює значно менше, ніж раніше. Не займається домашніми справами. Не вчиться. Може годинами лежати з телефоном.
З боку здається: ну відпочинь день, два — і вставай.
Але психічне виснаження так не працює.
При депресії, наприклад, навіть звичайні речі можуть вимагати величезних зусиль.
Встати.
Помитися.
Відповісти на повідомлення.
Приготувати їжу.
Вийти з дому.
І людина не обов’язково лежить і сумує.
Депресія взагалі не завжди виглядає як сльози.
Іноді вона виглядає саме як:
«Мені все одно. Я нічого не хочу».
А іноді справа в тому, що було вчора
Є дуже характерна історія.
Людина прокидається розбитою.
Немає енергії.
Тривога.
Дратівливість.
Нічого не хочеться.
Треба якось пережити день.
До вечора стає трохи краще.
А ввечері знову алкоголь.
Щоб розслабитися.
Щоб заснути.
Щоб «відключити голову».
А наступного ранку — знову немає сил.
І людина починає лікувати наслідки тим самим, що частково їх і створює.
Алкоголь часто сприймають як спосіб відпочити.
«Я ж після роботи».
«Я заслужив».
«Мені треба якось розслабитися».
Але якщо це стає регулярним способом регуляції стану, поступово змінюється і сам стан.
Порушується сон.
Знижується працездатність.
З’являється ранкова тривога.
Дратівливість.
Апатія.
І в якийсь момент людина вже не розуміє, де причина, а де наслідок.
З канабісом буває ще непомітніше
Особливо у молодих людей.
Мама говорить:
«Він став якийсь лінивий».
Перестав цікавитися тим, що раніше подобалося.
Закинув навчання.
Спить до обіду.
Нічого не планує.
Дратується, коли його про щось просять.
У кімнаті сидить годинами.
Іноді родина роками сперечається про мотивацію.
Потрібно знайти роботу.
Забрати телефон.
Припинити давати гроші.
Відправити в спортзал.
А потім з’ясовується, що канабіс давно став регулярною частиною життя.
Це не означає, що будь-яка апатія у молодої людини — наслідок канабісу.
Звичайно, ні.
Але якщо поведінка змінилася і паралельно є регулярне вживання, цей фактор не можна ігнорувати.
А зі стимуляторами картина може бути навпаки
Тут родина спочатку іноді навіть радіє.
Людина активна.
Майже не спить.
Купа енергії.
Плани.
Робота.
Спілкування.
Може щось робити всю ніч.
А потім — різкий провал.
День.
Два.
Іноді більше.
Людина лежить.
Спить.
Не хоче нікого бачити.
Немає сил навіть говорити.
Настрій різко падає.
І близькі бачать дивні гойдалки:
то людина може все, то не може піднятися з ліжка.
Якщо такі цикли повторюються, це вже привід серйозно з’ясовувати, що відбувається.
«Йому просто треба захотіти»
Одна з найбільших помилок у роботі із залежною поведінкою — думати, що достатньо сильно захотіти.
Звичайно, мотивація важлива.
Але залежність тим і відрізняється від звичайної звички, що людина може бачити наслідки, страждати від них, обіцяти собі припинити — і все одно повертатися.
У якийсь момент речовина або певна поведінка стає способом регулювати себе.
Погано — вживаю.
Тривожно — вживаю.
Не можу заснути — вживаю.
Немає сил — треба щось, щоб з’явилася енергія.
Добре — теж можна.
Свято — тим більше.
І поступово життя починає будуватися навколо способу змінити свій стан.
Ось це для мене значно важливіший сигнал, ніж питання, скільки саме людина випила або скільки разів щось вживала.
Коли родина починає тягнути людину на собі
Поки людина втрачає сили та інтерес до життя, близькі часто починають компенсувати те, що вона перестала робити.
Будять на роботу.
Домовляються з роботодавцем.
Закривають борги.
Дають гроші.
Вигадують пояснення.
Записують до лікаря.
Купують препарати.
Контролюють.
Вмовляють.
Сваряться.
Миряться.
Знову вмовляють.
І через деякий час виснажена вже вся сім’я.
Людина лежить.
А навколо неї бігають п’ятеро дорослих і намагаються повернути їй бажання жити.
Це дуже важка ситуація.
І саме тут родичам теж часто потрібна професійна допомога.
Не тому, що вони роблять щось погане.
А тому, що дуже складно зрозуміти межу між підтримкою людини і життям замість неї.
Як зрозуміти, що проблема серйозніша за звичайну втому
Я б звернула увагу не на один симптом, а на зміни в житті людини загалом.
Як вона спить?
Чи змінився апетит?
Чи залишилося задоволення від того, що раніше подобалося?
Чи працює або навчається?
Чи підтримує стосунки?
Чи з’явилася дратівливість?
Чи є алкоголь, канабіс або інші речовини?
Чи збільшилася частота їх вживання?
Чи може людина нормально почуватися без них?
І дуже важливе питання:
коли саме все почало змінюватися?
Бо «він завжди був таким» і «за останні пів року його наче підмінили» — це дві абсолютно різні історії.
Не потрібно вибирати між «депресія» і «залежність»
Це теж поширена помилка.
Родина хоче знайти одну причину.
«Він п’є, тому що в нього депресія».
Або навпаки:
«Яка депресія? Він просто вживає».
У реальному житті все може бути значно складніше.
Психічний розлад і залежність можуть існувати одночасно.
Людина може почати вживати, намагаючись впоратися з тривогою, безсонням або депресивним станом.
А потім саме вживання починає погіршувати психічний стан.
І вже неможливо просто прибрати одну частину проблеми та зробити вигляд, що другої немає.
Саме тому в роботі з такими станами важлива комплексна оцінка.
І головне
Якщо людина кілька місяців лежить, нічого не хоче і поступово випадає з життя, я б не починала з фрази:
«Зберися».
Я б почала з питання:
«Що з тобою відбувається?»
Іноді відповіддю буде депресія.
Іноді — виснаження.
Іноді — соматичне захворювання.
Іноді — залежність.
А іноді все це настільки переплетено, що розібратися без спеціаліста вже складно.
Бо за словами «я просто втомився» іноді справді стоїть звичайна втома.
А іноді — ціле життя, з яким людина вже давно не справляється.