Хімічна залежність — це не лише особиста проблема, а проблема всієї сім’ї. У сім’ях, де дорослі стикаються із залежною поведінкою, зростають діти. На жаль, вони стають мовчазними учасниками і спостерігачами подій, які супроводжують розвиток захворювання у батьків.
Страждає не тільки людина з алкогольною чи наркотичною залежністю, а й усе її найближче оточення. За наявності залежності всі сімейні стосунки зазнають спотворення. Діти — це відображення сім’ї, в якій вони живуть. Спостерігаючи за дитиною з дисфункційної системи і спілкуючись із нею, можна побачити багато прихованих проблем.
Кожна дитина шукає тепла, прийняття, любові. Їй потрібна безумовна любов матері та соціалізація, яку дає батько — це ті базові умови, що формують надійний фундамент для життя в майбутньому. Діти все відчувають і розуміють. Коли дорослі думають, що дитина не помічає того, що відбувається, — це ілюзія. Діти знають більше, ніж здається, і часто копіюють поведінку батьків.
Як це проявляється у дітей
У них можуть проявлятися:
- замкнутість у спілкуванні;
- занижена самооцінка;
- труднощі з адаптацією;
- схильність до маніпуляцій;
- імпульсивність;
- агресивна поведінка.
Чим старшою стає дитина, тим більше у неї способів реагувати на ситуацію в сім’ї. І ці реакції часто мають проблемний або асоціальний характер.
Спроби дитини взяти під контроль те, що відбувається вдома, не дають результату, адже контролювати життя залежного дорослого — це не дитяче завдання. У якийсь момент дитина перестає розуміти, як справлятися зі своїми почуттями. Виникає внутрішня заборона на їх вираження.
Друзі не приходять у дім, сімейні проблеми замовчуються, а їх обговорення викликає сором і біль.
Дитячий досвід у таких сім’ях часто супроводжується:
- образою;
- соромом;
- почуттям провини;
- гнівом;
- підвищеною тривожністю.
Реальність, яку дитина мріє мати, не збігається з тією, в якій вона живе. Це викликає відторгнення і сильне відчуття безсилля.
Роль сім’ї та підтримка дітей
У реабілітаційному центрі проводиться робота не лише із залежною людиною, а й із її близькими — батьками, партнерами та дітьми. Якщо людина приймає рішення змінювати своє життя, важливо, щоб у процес були включені всі члени сім’ї. Тому що одужує не лише одна людина — одужує вся сім’я.
Шлях відновлення — тривалий і непростий. Він потребує значних зусиль для того, щоб навчитися жити по-іншому: змінити звичні моделі поведінки, переглянути старі сімейні сценарії, створити нові правила і традиції.
У цій ситуації дітям особливо потрібна психологічна підтримка. Важливо створити для них безпечний простір, де вони зможуть:
- відчути довіру і прийняття;
- навчитися розпізнавати та виражати свої емоції;
- зрозуміти, що з ними відбувається;
- розвивати навички комунікації та саморегуляції;
- вчитися проявляти турботу і приймати її.
Психологи нашого центру докладають максимум зусиль, щоб створити середовище, в якому діти можуть знайти те, чого їм так бракувало вдома:
- можливість бути почутими;
- здатність говорити про свої переживання;
- досвід підтримки — як отримувати її, так і давати;
- вміння будувати рівні стосунки з однолітками;
- розуміння соціальних меж і ролей;
- здатність відстоювати свої кордони.
Це шлях до відновлення не лише дитини, а й майбутнього всієї родини.